про порядочных юристов

МЕТАФОРИ

після одного з поетичних читань

один порядний юрист порадив мені

висловлюватися більш метафорично -


мовляв, через десять років у цій країні

вже ніхто не розумітиме про що я пишу, бо

вже ніхто не пам'ятатиме, хто такі:

в'єтнамські нелегали,

водії напханих людьми маршруток,

безпритульні волоцюги,

юні наркомани,

старі пияки,

багатодітні самотні матері,

безробітні,

неповнолітні повії,

самогубці.

так - казав цей порядний, ввічливий,

пристойно одягнений юрист,

так, молодий чоловіче, - казав він. –

Вам варто б писати про вічне.


І тоді

я пильно подивився в його сині очі й білі зуби -

в них саме відбивалися образи тих майбутніх днів,

коли порядні огрядні юристи

в добре напрасованих сорочках

комфортабельними чартерними рейсами прибуватимуть

у бездоганно збудовані суди

і вже там віддано служитимуть своїй чудовій країні:

чесні прокурори звинувачуватимуть лише порядних,

непідкупні адвокати захищатимуть честь лише гідних,

неупереджені судді виголошуватимуть справедливі вироки

виключно достойним громадянам сильної й незалежної держави.


щоправда, в той день,

я нічого не відповів ані його очам, ані його зубам,

по дорозі додому

я постукав у віконце кіоску з випивкою,

де, як виявилося, свою матір підміняла 12-річна дівчинка,

я придбав у неї чвертку горілки, залишив малій решту,

і рушив далі

сподіватися, що через десять років у цій країні

ще пам'ятатимуть, хто такі порядні юристи.


_____
автор — Гєник Бєляков, він же на фото